ПЛАТНІ РОБОТИ
Банківська справа
БЖД та охорона праці
Біологія і генетика
Бухгалтерський облік та аудит
Державне будівництво і державне управління
Ділова мова та діловодство
Екологія
Економіка (макро-, мікро-, підприємства, теорії і т.п.)
Економіка праці та соціально-трудові відносини
Економічна безпека
Економічна історія
Етика і естетика
Інформатика та комп. техніка
Історія держави і права
Історія економічних вчень
Історія і теорія соціальної роботи
Історія України
Кадрова політика
Комп. мережі
Культурологія
Логіка
Маркетинг
Мат. програмування
Менеджмент
Основи бізнесу
Паблік рілейшнз
Патентознавство
Педагогіка
Політична економія
Політологія
Право (всі види)
Психологія
Релігієзнавство
Різне
РПС (економічна географія)
Система технологій
Системний аналіз
Соціологія
Соціологія праці
Статистика
Страхування
Теорія ймовірності і мат. статистика
Товарознавство
Українська мова
Фізичне виховання і спорт
Філософія
Фінанси
НОВИНИ САЙТУ

26.08.2009
Створена нова колекція БЕЗКОШТОВНИХ високоякісних робіт!

27.08.2009
Як швидко отримати готову платну роботу на цьому сайті?


Яндекс.Метрика
рефераты по законодательству и праву

Осуществлении на Украине гос. власти по принципу разделения на законодательную, исполнительную и судебную.



                             ВСТУП

     З цьго приводу вже чимало написано  ч  сказано.  Hе  буду
повторювати аргументи, а лише зазначу, що принцип подчлу влади
для правовощ держави не слчд фетишизувати,  що хдиним джерелом
державнощ влади  х  народ,  а  державнч органи виконують певнч
функцчщ по здчйсненню цчхщ влади,  що суть питання полягах  не
тчльки у науково обгрунтованому розподчлч цих функцчй,  а,  що
не менш важливо, - у взахмодчщ всчх гчлок влади.

     Характерно, що  прибччники  президентськощ  республчки  ч
концепцчщ подчлу влади  часто  посилаються  на  конституцчйний
досвчд США. Але звернемось до американських авторитетчв. Вчдо-
мий конституцчоналчст  професор  Ч.Райз  у  вчснику  "Програми
сприяння парламентовч  Укращни"  (номер за 12 вересня 1995 р.)
пише: "Подчл влади" х не зовсчм точним термчном для опису аме-
риканськощ конституцчйнощ моделч. автори американськощ консти-
туцчщ насправдч  створили  форму  державного  правлчння  не  з
"подчлом влади",  а  радше  з  вчдокремленими  один вчд одного
владними чнститутами - президентом, законодавчим органом ч су-
дами, якч   мають   розмежованч   компетенцчщ   ч  розподчленч
функцчщ... Кожна гчлка влади може вдаватися до певних дчй, але
проведення цчлчснощ  полчтики  вимагах спчвпрацч чнших владних
гчлок". "Чи призводить система, яка дах конкретнч чнституцчйнч
повноваження президентовч ч законодавчому органовч,  до супер-
ництва мчж ними у виробленнч  полчтики?"  -  запитух  Райз.  ц
вчдповчдах: "Так, призводить, але ж вона таки створюх стимули,
необхчднч гчлкам влади для спчвпрацч"(9,14-15).

     Творцям нашощ  новощ Конституцчщ треба зважити на цей бчк
справи. Покищо законодавча ч виконавча гчлки влади  змагаються
чз перемчнним успчхом у накладеннч вето на вчдповчднч акти. Hа
мчй погляд у новчй Конституцчщ Укращни слчд ччтко  вказати  на
необхчднчсть взахмодчщ рчзних гчлок влади. Hе менш важливо до-
могтися такощ взахмодчщ у реальнчй практицч.

     В структурно-органчзацчйному планч правова держава пропо-
нух належне роздчлення сфер дчяльностч,  працч ч ччткого розп-
редчлення функцчй ч компетенцчщ мчж рчзними державними органа-
ми, тобто все те,  що по давнчй юридичнчй традицчщ називахться
концепцчхю "роздчлення влади".

     Так само ч в Укращнч мова повинна йти  про  роздчл  сфер,
спчвробчтництва ч  компетенцчщ  мчж трьома основними владами -
законодавчощ, виконавчощ ч судовощ.

     Кожна з цих влад в залежностч вчд свохщ природи, характе-
ром функцчй ч призначенням повинна зайняти свох  мчсце  в  за-
гальнчй системч державнощ органчзованощ влади ч вести державнч
справи в вчдповчдних щм формах ч  межах, належними  шляхами  ч
засобами. Законодавча  влада  в концепцчщ правовощ держави по-
винна виступати як орган,  що виражах волю  народу,  як  вищий
представницький заклад.  Вчдповчдно  виконавча влада (уряд ч в
цчлому вся  виконавчо-розпорядча  влада)  повинна  формуватися
урядовими органами, бути пчдконтрольною ч пчдзвчтною щм, дчяти
на основч,  в межах закону.  Судова влада повинна реалчзовува-
тися незалежними вчд всчх чнших влад судами на основч правових
закончв.

     Розподчл влад  включах  в себе органчзацчйно-правовий ме-
ханчзм щх взахмодчщ, взахмних здержок ч противаг з цчллю утри-
мання кожною з них свощх повноважень ч разом з тим забезпечен-
ня щщ незалежностч вчд чнших влад в тих же межах.  В системнчй
одиницч роздчлених  влад  суверенчтет  держави  знаходить свох
найбчльш адекватне органчзацчйне втчлення (9,15-19).

     Розподчл влад  -  це  резюме  ч показник розвитку права ч
держави, органчзацчйний вираз правового характеру держави, не-
обхчдна передумова  для правовощ законностч ч режиму панування
права. Без належного розподчлу влад не може чснувати  правовощ
держави ч правових закончв.


1. ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК ТЕОРцш РОЗПОДцЛУ ВЛАД

     Звернемся до паршопочаткчв розвитку теорчщ про подчл дер-
жавнощ влади на законодавчу, виконавчу ч судову.

     В XIII главч  5-ощ  книги  "Про  дух  закончв"  Монтескх
порчвнюх деспотичне  правлчння  з  звичаями  дикунчв Лучзчани,
котрч, бажаючи дчстати з дерева плчд,  зрубують дерево пчд са-
мий корчнь.  Так  дчх ч деспотичне правлчння,  само пчдрубуючи
крону, на котрчй воно тримахться.

     Феодально деспотичному   режиму   Монтескх  протиставлях
конституцчйно-монархччний або республчканський режим ч подчбно
до Локка розвивах компромчсну теорчю розподчлу влад на законо-
давчу, виконавчу ч судову,  дчючи чзолоьвано одна  вчд  однощ.
Монтескх був  впевнений,  що,  якщо  монарх буде управляти не
вмчшуючись в судовч функцчщ, а законодавчч органи будуть вида-
вати тчльки закони, але не управляти кращною, всч основнч про-
шарки феодального суспчльства будуть задоволенч,  зокрема бур-
жуазчя перестане  бути ворогом аристократичнощ знатч.  В цьому
питаннч Монтескх подчбно до Локка орчхнтувався на  так  звану
Славну революцчю 1688-1689 рр. в Англчщ, заснованому на класо-
вому компромчсч  "httldЖ





мчж  буржуазчхю  ч  феодально-аристократичною
владою. Про такий компромчс мрчяв Монтескх ч для Францчщ. Са-
ма по собч теорчя розподчлу влад вчдчгравала в часи  Монтескх
вчдому прогресивну роль,  тому що в якчйсь мчрч обмежувала су-
дову ч законодавчу владу монарха.  Але по сутч вона  страждала
корчнним недолчком,  так  як фактично вела до знищення хдностч
державнощ влади, робила виконавчу владу незалежною вчд законо-
давчих органчв ч по сутч справи безконтрольною,  а законодавчч
органи перетворювала в заклади,  якч могли видавати закони але
не мали права слчдкувати за щх виконанням. Мчж окремими влада-
ми виникали конфлчкти.  Теорчя розподчлу влад - типовий зразок
компромчсу французького просвчтителя (5,84-86).

    А зараз я хотчв би звернути увагу на чсторчю розвитку  ук-
ращнськощ конституцчщ, а  саме на моменти,  що передбачали роз-
подчл державнощ влади.

     Розглянемо Конституцчю  Пилипа Орлика,  прийняту 5 квчтня
1710 року на  Козацькчй  Радч  у  м.Бендерах.  Проаналчзувавши
роздчл VI цчхщ Конституцчщ ми можемо побачити,  що Пилип Орлик
пропонух проводити державне управлчння  розмежувавши  повнова-
ження ч  обхднавши  всч  гчлки  влади  в хдиний державний ме-
ханчзм: "Якщо в незалежних державах дотримуються похвального ч
корисного для публччнощ рчвноваги порядку,  а саме - ч пчд час
вчйни, ч  в  умовах  миру  збирати  приватнч  й публччнч ради,
обмчрковуючи спчльне благо батькчвщини,  на яких  ч  незалежнч
володарч у  присутностч Його Величностч не вчдмовлялися пчдко-
рити свою думку спчльному рчшенню урядовцчв ч радникчв, то чо-
му ж вчльнчй нацчщ не дотримуватись такого ж  прекрасного  по-
рядку?"(1,27-34).  Далч слчдух,  що першчсть в кращнч належить
Генеральнчй старшинч, якчй пчдпорядковуються Полковники, що за
характером обовязкчв прирчвнюються до радникчв.  Щодо законо-
давчого органу,  то вчд кожного полку повиннч були бути обранч
декчлька знатних  ветеранчв  "досвчдчених  ч вельми заслужених
мужчв", що повиннч були складати публччну раду. Ясновельможний
Гетьман (так  називах  Пилип  Орлик в Конституцчщ гетьмана Ук-
ращни) за   Конституцчхю   прирчвнюхться   до   президента   у
республчцч з президентською формою правлчння.  Взахмовчдносини
в державному механчзмч визначаються  так:  "Генеральнчй  стар-
шинч, Полковникам ч Генеральним радникам належить давати пора-
ди теперчшньому Ясновельможному Гатьману та  його  наступникам
про цчлчснчсть  батькчвщини,  про  щщ загальне благо ч про всч
публччнч справи.  Без щхнього попереднього рчшення ч згоди, на
власний розсуд (гетьмана) нччого не повинне нч починатися,  нч
вирчшуватися, нч здчйснюватися...". Пчсля обрання гетьмана по-
виннч бути обранч три Генеральнч Ради (1,33-34).

     Тепер перейдемо до розгляду Конституцчщ УHР  (Статут  про
державний устрчй, права ч вчльностч УHР), що була ухвалена Ук-
ращнською Центральною Радою 29 квчтня 1918 року.

     Перш за все потрчбно пчдкреслити,  що це одна з найдемок-
ратичнчших конституцчй того часу ч одне з найважливчших джерел
державотворення в  Укращнч.  Такч  високч  досягнення правовощ
думки, якч були зробленч  в  тч  часи  ч  за  досить  короткий
термчн, повиннч   дати  хороший  приклад  сучасним  полчтичним
дчячам, ч навчити щх хоча б чнколи вивчати чсторчю укращнсько-
го конституцчоналчзму,   бо  як  свчдчать  укращнськч  правовч
памятки, Укращна завжди прагнула до демократичних змчн у дер-
жавнчй, культурнчй,соцчально-економччнчй  сферах життя,  ч вже
тодч, в 1918 роцч досягла бчльшого свого розвитку,  анчж ми на
сучасному етапч, маючи вже пять рокчв незалежностч.

     Отже, за Конституцчхю УHР,  а зокрема в статтях 22-25  ми
можемо побачити,  що  державна  влада  в  Укращнськчй Hароднчй
Республчцч походить вчд народу. Здчйснюхться вона за принципом
розподчлу на законодавчу,  виконавчу ч судову. Верховним орга-
ном влади в Республчцч х Всенароднч  Збори,  що  безпосередньо
здчйснюють вищу законодавчу владу.  Вони ж формують органи ви-
конавчощ ч судовощ влади.  Вища виконавча влада належить  Радч
Hародних Мчнчстрчв. Арбчтром посеред цих двох влад х Генераль-
ний Суд УHР. ц що х дуже важливо, стаття 63 говорить: "Судових
вирчшень не можуть змчнити нч законодатнч,  нч адмчнчстрацчйнч
органи власти"(2,73-77).

     Втчлення  принципу  розподчлу  влад,  як ми тепер переко-
нухмось, повязане з ломкою усталених стереотипчв,  створенням
принципово нових чнструментчв, яких у нас до цього часу не бу-
ло. Hа завадч стоять обхктивнч та субхктивнч фактори, голов-
ними з яких х важкий тягар недавнього колончального  минулого,
вчдсутнчсть демократичних    традицчй   у   сферч   державного
будчвництва, полчтичнч, соцчальнч, психологччнч стереотипи.

     Зрозумчло, що в системч влади найбчльш вразливою ч малое-
фективною х виконавча влада,  головним призначенням ч основною
функцчхю якощ  х реалчзацчя прийнятих рчшень.  Hавчть хороший,
досконалий закон нччого не вартий, якщо вчн не виконухться або
виконухться аби "httldЖ





як.

     Труднчсть подвоюхться й  тим,  що  форма  правлчння  нинч
тчсно звязана з органчзацчхю верховнощ влади,  яка склалася з
часчв безроздчльного панування Рад народних депутатчв. Принцип
"одновладного правлчння",  у  вчдповчдностч з яким вся повнота
влади належала Радам,  обумовив особливостч ч форми функцчону-
вання системи представницьких органчв, головним з яких було щх
верховенство, принцип  демократичного  централчзму,   подвчйне
пчдпорядкування виконавчих   органчв,  панування  вертикальних
звязкчв тощо.

     Донедавна наша наука, в тому числч ч наука конституцчйно-
го права,  активно заперечувала необхчднчсть визнання ч  впро-
вадження в  життя  принципу "розподчлу влад",  ч,  вчдповчдно,
чнституту президенства,  якч  вважалися  "шкчдливими  ч   без-
перспективними для  радянськощ  демократчщ,  чужими ч ворожими
передовчй соцчалчстичнчй формч народовладдя".  Hе останню роль
у "вчдмовч  права  на  життя"  президенства  вчдчграла  теорчя
похднання законодавчощ ч виконавчощ  влади  у  дчяльностч  ме-
ханчзму владарювання.

     Вчдкидаючи буржуазний парламентаризм,  засновники молодощ
Радянськощ держави  вчдкидали тим самим теорчю ч практику роз-
подчлу влад, яка, на щх думку, виконувала соцчальне замовлення
пануючощ буржуазчщ,  забезпечувала  експлуатацчю  широких  мас
трудящих.

     Похднання в  руках Рад законодавчих ч виконавчих повнова-
жень - ось,  на думку радянських чдеологчв,  ключ до вирчшення
всчх питань державного будчвництва.

     Hайбчльш яскраве втчлення ця чдея  знайшла  в  дчяльностч
вищих органчв влади ч управлчння.  Так Рада Hародних Комчсарчв
РРФСР здчйснювала як законодавчч, так ч виконавчч функцчщ. ЦВК
СРСР, ЦВК  союзних республчк ч щх Президчщ поряд чз законодав-
чою ч управлчнською роботою виконували функцчщ ч  повноваження
глави держави. До речч, це свчдчить проте, що вони не були ор-
ганчзацчйно ччтко визначенч й вчдокремленч, а щх компетенцчя в
багатьох випадках була досить умовною.  Про це говорить,  нап-
риклад, той факт,  що пчсля 1936  року  функцчщ  колегчального
президента в  СРСР  ч  в союзних республчках були покладенч на
вчдповчднч Президчщ,  але зч справжнчм президенством спчльного
тут нччого  не  було.  Президчщ  не  мали також повноважень не
тчльки за суттю,  але й за формою: вони на рчвнч Основного За-
кону не констатувалися,  а практика була вкрай непослчдовною ч
бчдною (8,79-80).

     цншими словами життя засвчдчило:

       1) непридатнчсть ч навчть шкчдливчсть теорчщ " похднан-
          ня влад", "одновладного правлчння";

       2) необхчднчсть розподчлу влад  як хдино можливощ форми
          органчзацчщ дчяльностч верховних владних структур.

     Крапку в цчй боротьбч поставила "Декларацчя про державний
суверенчтет Укращни",  яка  закрчпила  принцип розподчлу влад:
"Державна влада в Республчцч здчйснюхться за принципом щщ роз-
подчлу на законодавчу, виконавчу ч судову".

     Звчдси - важливий висновок:  треба створювати  принципово
нову, незнану у нас до цих пчр форму правлчння, яка б забезпе-
чила ефективне функцчонування всього механчзму здчснення наро-
довладдя в Укращнч.


2. ЗДцЙСHЕHHЯ В УКРАшHц ДЕРЖАВHОш ВЛАДИ ЗА ПРИHЦИПОМ шш ПОДцЛУ
   HА ЗАКОHОДАЧУ,ВИКОHАВЧУ ц СУДОВУ. АМЕРИКАHСЬКА СИСТЕМА ДЕР-
   ЖАВHИХ ОРГАHцВ

     1)Основнч вчтки державнощ влади, щх розмежування ч вчдно-
       шення.

     В рацчонально влаштованчй державч,  якою х правова держа-
ва, влада   здчйснюхться  за  допомогою  спецчальних  органчв.
Звчдси рчзнч галузч влади: законодавча, виконавчо-розпорядча ч
судова. Для того, що запобчгти зловживанню владою ч виникненню
авторитарнощ, абсолютнощ влади,  не звязанощ правом, цч вчтки
не повиннч  зхднюватися в руках одного органу,  тобто повиннч
бути роздчльнч.  Розподчл влад таким чином х структуроутворюю-
чим ч  функцчональним  принципом  рацчональнощ  органчзацчщ  ч
контролю. Розмежування направлено на то, щоб утримати державну
владу вчд  можливих  зловживань.  Всч органи ч вчтки державнощ
влади покликанч бути хоронителями Конституцчщ. Конституцчя по-
винна стояти  над  цими владами,  а не влади над Конституцчхю.
Розподчл влад виражахться в розподчлч компетенцчй,  в захмному
контролч, в системч здержок ч противаг, збалансованостч, тобто
рчвновага досягахться через процеси налагодження  ч  взахмопо-
годження (7,42).

     Правова держава означах вчдсутнчсть  будь-якощ  необмеже-
нощ, абсолютнощ влади не звязанощ правом ч принципами Консти-
туцчщ. З допомогою розподчлу влад  правова  держава  органчзо-
вухться ч  функцчонух правовим способом.  Державнч структури ч
щх дчяльнчсть позбавленч тут вчд стресчв ч лихоманок, визваних
в монократичних  режимах змчною ч утвердженням нових лчдерчва.
Hавпаки, правова держава сама х основою для такощ  змчни.  Бо-
ротьба за  владу ч особистч амбчцчщ не вириваються з-пчд конт-
ролю, вони регламентованч мчцним правовим порядком ч  строгими
юридичними процедурами виборчв ч змчни лчдерчв. З"httldЖ





амчсть режиму
особистощ влади ч чиновницького розсуду,  що переходить у без-
межжя, встановлюхться  панування права,  тобто полчтична влада
реалчзухться на основч юридичних норм.  Саме цч  норми,  а  не
пчдмчняючий щх  власний  розсуд  правлячих,  х  упорядковуючою
основою органчзацчщ ч дчяльностч державного апарату ч полчтич-
нощ системи  в  цчлому.  Правова  держава  являх  собою спосчб
рацчоналчзацчщ полчтичного механчзму, обмеження публччнощ вла-
ди з цчллю не допустити узурпацчю ч зловживання. Без розподчлу
влади настах деспотизм.

     Принцип розподчлу влад мах два аспекти. По-перше, це роз-
подчл влади мчж самими органами держави.  Hч одному з  органчв
не належить  вся  державна влада в щщ повному обхмч.  Заборо-
няхться реалчзовувати функцчщ,  що належать чншому органу. Та-
ким чином  в  правовчй  державч вчдсутня яка-небудь необмежена
влада, не звязана правом ч принципами  Конституцчщ.  Розподчл
влади слугух  засобом стримування влади держави в рамках прин-
ципчв розвинутого суспчльства,  слугух механчзмом захисту прав
особи, закрчплених  в  Конституцчщ.  Розподчл влад полягах ч в
тому, щоб нч один з органчв не  заняв  авторитарно-абсолютного
положення ч не перевернув право ч конституцчю.  Вчдомо сказане
положення про те, що розподчл влад являх собою розподчл роботи
в державному  механчзмч  з  цчллю  рацчоналчзацчщ  ч  контролю
(7,99-101).

     Розподчл влад -  це  не  застигнутий  стан  вчдокремлених
структур, а працюючий,  дчючий механчзм, досягаючий хдностч на
основч складнолго процесу узгодження  ч  спецчальних  правових
процедур, передбачених  в  тому числч ч на випадок конфлчкту ч
екстремальнощ ситуацчщ.  Загальний принцип хдностч ч розподчлу
влад конкретизухться  в  залежностч  вчд  примчнення  в рчзних
чсторичних ситуацчях ч положеннях.  фднчсть досягахться  через
динамччну рчвновагу,  через певну напругу, спчвдопомогу ч про-
цес улагодження.  Але при цьму обовязкова умова:  не  повинно
бути зосередження влади в руках однчхщ особи чи органу, чнакше
стануть не можливч взахмоконтроль,  здержки ч противаги, ч от-
же, розподчл влад ч правова держава.

     Законодавець повязаний принципами права  ч  конституцчщ,
правами людини.  Крчм того вчн х пчд контролем народу. Важливе
значення мах орган конституцчйного нагляду.  З його  допомогою
забезпечухться конституцчйнчсть  усчх  закончв  ч  пчдзаконних
нормативних актчв.  В системч здержок ч противаг,  на  випадок
необдуманних, поспчшних  рчшень законодавця,  виправляючу роль
грах глава держави (вчдкладне вето,  в певних випадках  назна-
чення дострокових виборчв ч чншч його повноваження). Без цього
механчзм розподчлу влади буде недосконалим.

     Життя держави  складахться  з  багаточисельних  актчв ре-
алчзацчщ тих норм,  котрч прийнятч законодавцем.  Тому тут  на
перший план висувахться виконавчо-розпорядча гчлка влади.  Ви-
користовуючи хорошч якостч  виконавчо-розпорядчих  органчв  як
необхчдного елементу рацчонального державного механчзму, в той
самий час важливо поставити перегородку на шляху  перетворення
щх в  узурпатора  ч  монополчста  влади.  Виконавчо-розпорядча
дчяльнчсть повинна базуватись на законч ч в рамках закону. Ви-
конавча влада  не може присвоювати собч повноважень ч потребу-
вати вчд громадян виконання яких-небудь обовязкчв, якщо це не
передбачено законом. Для  забезпечення законностч в дчяльностч
виконавчощ влади остання  не  повинна  пчдмчняти  законодавця.
Вчдомча нормотворччсть  ч  так  зване делеговане законодавство
повиннч бути рчзко обмеженч.  По-перше, вчдомча нормотворччсть
не повинна протиречити закону.  По-друге, вона не повинна фак-
тично пчдмчняти закон,  тобто вирчшувати питання, вчднесенч до
сфери законодавця.  Цим  самим принцип законностч стах логччно
взахмоповязаним з принципом розподчлу влади. В цчлому пробле-
ма х не тчльки в тому,  щоб зробити вчдомчч акти такими, що не
суперечать закону,  а й в тому,  щоб скоротити щх до  мчнчмуму
(7,102-104).

     Зтримування виконавчощ влади,  надалч, досягахться за до-
помогою щщ  пчдзвчтностч  ч  вчдповчдальностч  перед  народним
представництвом. Мова йде про полчтичну вчдповчдальнчсть,  за-
безпечувану за допомогою вотуму недовчри.  Важливу роль у  бо-
ротьбч чз  зловживаннями  виконавчощ влади грах також чнститут
чмпччменту. Виконавець не повинен пчдмчняти не тчльки  законо-
давця, але  ч  суддю.  Hчхто  не  може  бути  суддею у власнчй
справч. Тому громадянин в правовчй державч повинен мати  право
подати в  суд  на будь-якч дчщ виконавчощ влади (як на окремих
посадових осчб,  так ч на виконавчо-розпорядчий орган в  цчло-
му). В чншому випадку зловживання виконавця стануть безпокара-
нами, видкрихться шлях до встановлення тиранчщ.

     Суд, система  правосуддя  - третя необхчдна гчлка влади в
механчзмч розподчлу влади.  Це арбчтр,  що вирчшух  спори  про
право. В правовчй деражвч праввосуддя чиниться тчльки судом. В
цьому найважливчша гарантчя прав ч свобод  громадян, "httldЖ





 правовощ
державностч в  цчлому.  Суд не повинен пчдмчняти собою законо-
давця чи виконавця,  чнакше вчн перетвориться в деспота. Але в
свою чергу  нч  законодавець,  нч  виконавець  не повиннч собч
присвоювати функцчщ суду.  Тому найважливчшим  х  забезпечення
реальнощ незалежностч  суду  вчд рчзноманчтних органчв ч осчб,
котрч б диктували йому свою волю ч фактично узурпували  судову
владу. Оптимальним варчантом х назначення судей пожиттхво або,
по крайнчй мчрч,  на довгий термчн.  Суддч повиннч назначатися
вищестоячими органами влади. Суд присяжних х найбчльш дчяльною
формою забезпечення незалежностч ч  обхктивностч  правосуддя.
Виразом рчвностч  громадян перед законом х пчдсуднчсть загаль-
ному суду,  недопустимчсть розширення  юрисдикцчщ  спецчальних
судчв.

     Панування права прокламух,  щоб суд виступив  арбчтром  в
спорч про опрушення права не тчльки в правозастосовчому, але й
в правотворчому процесч.  Суд повинен бути здержуючим фактором
проти порушень  права ч конституцчщ не тчльки зч сторони вико-
навця, але й зч  сторони  законодавця.  Для  цього  необхчдний
конституцчйний суд.  Hе пчдмчняючи законодавця ч залишаючись в
межах судових юрисдикцчйних задач, конституцчйний суд забезпе-
чух конституцчйнчсть   закону,   чнакше   кажучи  верховенство
Конституцчщ в правотворччй дчяльностч законодавця.  Без  такощ
судовощ перевчрки   конституцчйностч  закончв  (ч  тим  бчльше
пчдзаконних нормативних актчв) не може  утвердитись  панування
права, правова держава.  цснування конституцчйного суду дозво-
лить не примчняти такий нормативний акт (в тому  числч  ч  за-
кон), що суперечить конституцчщ.

     ф ще один аспект дчяльностч суду в  механчзмч  здержок  ч
противаг. Виступаючи в ролч арбчтру,  рчшаючи спори, суд звер-
тахться до тлумачення права ч Конституцчщ.  В певних  випадках
вчн може  використовувати  аналогчю  закону  ч аналогчю права.
Тобто, в свощх рчшеннях суд може вийти за межч букви закону  ч
звернутися до його духу. В такому випадку вчн приймах рчшення,
керуючись духом закончв,  змчстом права,  чншими  словами,  на
основч дчйсно-чсторичних аксчом ч принципчв права. Це дозволях
суду бчльш оперативно в порчвняннч  з  законодавцем  приводити
правопорядок у вчдповчднчсть з потребами життя. В вчдомих рам-
ках така свобода суду не протиречить правовчй державч. Тому що
мова в цих випадках йде не про повсякденну дчяльнчсть суду,  а
про екстремальнч, виключнч ситуацчщ в системч здержок ч проти-
ваг, розпредчленнч ч балансуваннч влад.  Важливо,  щоб суд при
цьому залишався  хоронителем  Конституцчщ,  захищав  право   ч
пргрес, а  не пертворювався в зброю зловживань ч реакцчщ.  Тут
необхчдний цчлий ряд факторчв ч умов (органчзацчйних,  юридич-
них, культурних ч чн.),  завдяки яким суд може фактично стояти
на сторожч панування права ч справедливостч, мати високу пова-
гу ч авторитет в суспчльствч.

     Розподчл влад - це не тчльки юридичний ч  органчзацчйний,
але й соцчально-полчтичний принцип,  що дозволях зхднати такч
протиречивч аспекти соцчального життя, як влада ч свобода, за-
кон ч  право,  держава  ч  суспчльство.  Розподчл  влади х не-
обхчдною умовою,  мчрою ч маштабом демократизацчщ  полчтичного
життя. З  цим повязаний другий аспект розподчлу влади:  розп-
редчлення влади мчж класами ч групами,  проблема участч рчзно-
манчтних груп  в  реалчзацчщ влади,  степчнь представленостч з
урахуванням рчзноманчтних чнтересчв ч т. д. В правовчй державч
влада походить вчд народу,  тому тчльки народ в свощй конкрет-
но-чсторичнчй реальностч ч повинен  мати  можливчсть  приймати
участь в реалчзацчщ полчтичнощ влади.  Державна влада в цчлому
ч рчзноманчтнч  щщ  гчлки  не  повиннч   бути   монополчзованч
якою-небудь однчхю групою,  прошарком,  класом,  оскчльки мова
йде про правову державу,  про панування права. В правовчй дер-
жавч важливо  забезпечити представництво чнтересчв рчзних про-
шаркчв ч груп,  плюралчзм думок ч чнтересчв.  Такий  плюралчзм
повинен з  допомогою розподчлу влади органччно зхднати демок-
ратизацчю влади з щщ компетенцчхю ч професчоналчзмом (7,105).

     Звчдси ч  проблема  гарантування  прав  ч чнтересчв мень-
шостч. Полчтична практика в щщ полчтичнчй ретроспективч  пока-
зух, що меншчсть не завжди помиляхться. Hапроти, за нею чнколи
стощть правда  ч  чстина.  В  цчлому  потрчбна  терпимчсть   ч
"вчдкритчсть" держави,   щоб  не  закрилась  дорога  до  волч.
Обовязковою умовою для цього х розподчл влади, тобто розподчл
влади через  соцчально-полчтичний  плюралчзм.  Монополчя влади
безнадчйно веде до полчтичнощ патологчщ в рчзних  щщ  рчзнови-
дах, таких,  як  авторитарна тиранчя,  бюрократична олчгархчя,
охлократчя, антигуманна технократчя,  мафчя, що доривахться до
полчтики. Запобчгти  монополчзацчщ влади зч сторони кого б там
не було можна лише тодч,  коли вона  стане  роздчленою,  розп-
редчленою серед рчзних учасникчв полчтичного процесу, полчтич-
нощ системи.  А для цього в свою  чергу  необ"httldЖ





хчдна  повноцчнно
пульсуюча правова  держава,  що  може свчй плюралчзм адекватно
представити в чнститутах полчтичнощ влади, в системч розподчлу
влади.

     2)В чому сутнчсть системи розподчлу влади в США?

     Творцч конституцчщ США  1787 р. поклали в основу структу-
ри вищих органчв державнощ влади - Конгресу, президента ч Вер-
ховного суду - принцип роздчлення законодавчощ,  виконавчощ  ч
судовощ влади. Сам принцип вони запозичили у Англчщ, але нада-
ли йому свощх специфччних американських рис. Чому вони зупини-
лись саме  на  цьому принципч?  Серед американських колончстчв
було широко розповсюджено недовчря до влади англчйського  ко-
роля, до  монархччного  правлчння взагалч,  вчдображаючогося в
щхнчй свчдомостч необмеженого управлчння, яке велося уповнова-
женими короною в заокеанських територчях.  Тому вони не тчльки
встановили в себе республчканський устрчй але й створили такий
добре продуманий механчзм державанощ влади,  який мчг би слгу-
вати надчйною перешкодою на шляху  будь-яких  спроб  однчхщ  з
вчток влади  домчнувати  над чншими,  лчквчдувати демократичнч
початки (в цей перчод вони були ще вельми обмеженч) ч навяза-
ти кращнч свою тиранччну диктатуру в тчй чи чншчй формч.

     Створений в США  американський  варчант роздчлення  влади
стали називати системою "здержок ч противаг". Вона повинна бу-
ла не тчльки попередити узурпаторськч тенденцчщ однчхщ чз трь-
ох вчток влади,  але й забезпечити стабчльнчсть державних пра-
вових чнститутчв ч безперервнчсть функцчонування самощ держав-
нощ влади (3,6-7).

     Чи вдалося досягнути цчхщ мети? Оглядаючись на двохвчкову
чсторчю США,  можна вчдповчсти,  що в основному ця задача була
вирчшена. При цьому, однак, треба зробити обмовку. Hа практицч
здчйснення принципу  розподчлу  влади  нчколи  не спчвпадало з
тчхю моделлю,  яка зафчксована в  конституцчщ.  Державний  ме-
ханчзм постчйно   мчнявся   в   ходч  розвитку  американського
суспчльства, змчни ролч США на  свчтовчй  аренч.  Вчн  володчх
достатньою гнучкчстю щоб пристосовуватися до змчн, що вчдбува-
ються в кращнч,  щоб в найбчльшчй степенч спчвпадати чнтересам
правлячих кчл  в даний перчод.  Однак,  хоч в юридичнчй компе-
тенцчщ вищих органчв влади, як ч в щх фактичних повноваженнях,
практичнчй дчяльностч  ч  взахмовчдносинах  проходили  суттхвч
змчни, сам принцип розподчлу влади нчколи не переставав дчяти,
опредчляти основу державного механчзму.  Цьому сприяли важливч
елементи системи розподчлу влади.

     По-перше, вищч  органи державнощ влади формуються рчзними
шляхами. Конгрес,  що  складахться  з  двох  палат  -   палати
представникчв ч сенату, - вибирахться шляхом прямих виборчв по
виборчим округам.  Президент вибирахться подвчйним шляхом, ко-
легчхю виборцчв,  яких  вибирають  на загальнихвиборах.  Члени
Верховного суду призначаються президентом за погодженням з се-
натом. По-друге,  у  кожного органу державнощ влади свч термчн
повноважень. Термчн  повноважень  конгресменчв,  як  називають
членчв палати  представникчв,  -  2  роки,  членчв  сенату - 6
рокчв, але кожнч два  роки  1/3  його  складу  переобирахться;
термчн повноважень президента - 4 роки,  члени Верховного суду
призначаються пожиттхво.

     По-третх, кожна  вчтка влади не х повнчстю незалежною вчд
чнших ч не користухться монопольними  повноваженнями  у  свощй
сферч дчяльностч, якч в тчй чи чншчй мчрч обмежуються повнова-
женнями чнших органчв влади. Hаприклад, Конгрес може вчдхилити
будь-якч запропонованч  президентом законопроекти,  але прези-
дент в свою чергу може накласти вето  на  будь-який  одобрений
конгресом бчль.  ц  в  кчнечному рахунку Конгрес може подолати
вето, знову одобривши законопроект в обох палатах,  але на цей
раз вимагахться не проста, а квалчфчкована бчльшчсть, тобто не
менше 2/3 учасникчв в голосуваннч конгресменчв ч сенаторчв.  А
цього, як свчдчить практика, далеко не завжди можна досягнути.

     Окрчм конституцчйних прав,  президент в свощх вчднощеннях
з Конгресом використовух величезнч фактичнч можливостч, наданч
йому на його посту,  для впливу на суспчльну думку. Hаприклад,
президент Рузвельт практикував регулярнч "розмови бчля камель-
ка", якч транслювалися по радчо, Р.Рейган - виступи по радчо ч
телебаченню, а також на рчзних форумах. Як правило заява голо-
ви виконавчощ влади  бчльш  широко  розповсюджухться  засобами
масовощ чнформацчщ нчж виступи членчв Конгресу ч його  
Яндекс.Метрика